А чому ти знаєш, е? Дві тисячі років тому. Дивись у мене….

279

Чи може хто-небудь пояснити мені, в який момент невігластво стало не тільки чимось допустимим, але й приводом для гордості?

Приклад буквально сьогоднішнього дня. Міський паблік Вконтакті. Промайнула новина про відомого астрофізиці, зробив цікаве припущення про далеке майбутнє Всесвіту. Ні, не сенсаційне, не ламає всі подання, а цілком логічне і природне для нинішніх знань в областях різних наук. Що ж ми бачимо в численних коментарях до цієї новини? Може бути, спроби розібратися і обговорити по суті? Ну гаразд, не буду блазнювати… Може бути, коментарів просто не було, так як людям ця тема є незрозумілою та нецікавою?

Ні, панове! Охочих висловитися сотні. Опустимо вигуки завзято віруючих, чиї почуття вмить ображаються будь-якої наукової новиною, але от самі пристойні зі світських коментарів: «Фантазер», «Казкар», «Я теж можу все це придумати», «Яка різниця, якщо нас вже не буде?!». Хто-небудь може пояснити сенс цих виливів? Освіченість стала настільки ганебною, що не можна упустити випадок від неї публічно дистанціюватися?

Той же паблік. Сумні і, на жаль, непоодинокі повідомлення про смерті відомих музикантів рівня Принца або Девіда Боуї. Самий популярний тип коментарів: «Не знаю такого», «Який він відомий, якщо я перший раз про таке чую?» Хлопці, а якщо просто промовчати — під некрологом! — з вами трапиться щось погане? Таке відчуття, що ваші друзі моніторять інтернет і можуть запідозрити вас в зайвих знаннях, якщо не прочитають під кожним таким постом вашу розписку у власному невігластві.

Що це? Новий спосіб самоствердження? Нове Середньовіччя?..