Давай залишимося чужими

278

Тут ось дівчина цікавилася, чому колишні стають козлами, і просила пояснити причини цього явища. Такі дівчата мене і задовбали.

Бачте, милі панянки, таке несиметричне почуття, як любов, не вимикається після чарівної кнопки «Давай розлучимося». Вкрай рідко в парі байдужіють обидва разом, найчастіше почуття проходить тільки в одного партнера. Для вас хлопець — колишній, тому що ваші помідори вже зів’яли, а для нього ви — поки що нинішня. Не повірите, але він теж жива людина, зі своїми думками, почуттями, бажаннями, і тієї самої чарівної кнопки у нього немає. Він не просто хоче з вами спілкуватися. Йому не треба. Ви для нього все ще улюблена жінка, і в іншому як він вас не сприймає. Він знає, що потрібного йому він вже не отримає, і цілком закономірно йде подалі від джерела стресу.

А тепер давайте чесно. Вам дуже хочеться зберегти те, що вам зручно: звичного співрозмовника, персонального водія і ремонтника, жилетку. На халяву за минулі заслуги. Без необхідності щось віддавати і будувати відносини з людиною. Людина вам уже не потрібний, а ось те, що він може дати в морально-матеріальному еквіваленті — дуже навіть так. І тут звучить настільки улюблене вами: «Давай залишимося друзями», яке викликає у будь-якого нормального чоловіка тільки одну реакцію — бажання розбити вам обличчя.

Хочете дружби — заслужите її. Дочекайтеся, поки людина «перехворіє» вами, і спробуйте побудувати відносини заново, на новому фундаменті. Це реально, перевірено. Але якщо ви хочете, як кажуть, і рибку з’їсти, і на @#$ сісти — вибачте. Давай краще залишимося чужими.

Ваш козел.