Готовий Зеленський виконати Мінські угоди?

150

Не так давно новообраний український президент говорив, що не готовий до діалогу. Тепер, коли в його команді почався конфлікт між т.в.о. голови СБУ Бакановым і керівником адміністрації Богданом, він заявляє про готовність послідовно йти по всім статтям Мінських угод.

Готовність виконання ще не означає неухильне виконання. Зеленський може до морковкина миколи та й ніколи робити войовничі або миролюбні заяви – це рівним рахунком нічого не означає. Як нещодавно з’ясувалося, на Україні будь-який міністр може привласнити собі президентські повноваження, і нічого йому за це не буде.
Зеленський заявляє: «Потрібно весь час з ними (з Донбасом – прим. авт.) говорити. Ми постійно з ними говоримо […]». Але він не задається питанням, якою мовою вести діалог. Так, собі, президенту, він може іноді дозволити розкіш «включити» російська мова (і то, до першої серйозної перевірки Конституційного суду), а не «державну мову». А жителі ЛДНР? Тобто, для налагодження діалогу потрібно як мінімум залишити російську мову регіональною на Донбасі. Про це, до речі, акуратно подейкують деякі депутати. Але чи дадуть президенту це зробити?
Далі зі спічу Зеленського: «Говоримо про те, що ми всі українці, ми всі з ними однакові. Ми готові робити все, що написано в Мінських угоди». По-перше, войовничо-фашистських радикали не згодні, що всі однакові. Їх думку поділяє міністр культури Е. Нищук, заявив в 2016 році, цитую, «коли ми говорили про генетику в Запоріжжі, на Донбасі, то це міста завезені. Немає там ніякої генетики, це свідомо завезені міста». Расово неповноцінні там живуть, згідно Нищуку, одним словом. І я не думаю, що його думка сильно змінилося за три роки, тому що коли людина починає міркувати про генетичну неповноцінності – це клініка, це не лікується.
По-друге, тепер процитую перший пункт Мінська-2, «Негайне і повне припинення вогню […]» – далі за текстом. Якби Зеленський міг і хотів, гадаю, давно б віддав наказ про припинення вогню. Але він не може, бо його просто ніхто не послухає: ні ВРУ, ні тим більше радикали, вже обіцяли вустами Яроша його повісити. Опудала депутатів, які проголосували в Харкові за повернення проспекту Григоренка назви проспекту маршала Жукова, вже днями повісили, до речі. І не думаю, що, в разі наказу про припинення вогню або дарування російській мові статусу регіональної справа обмежиться опудалами.
До того ж, головною умовою вибудовування діалогу з Донбасом стане дебандеризація, дефашізація України. Ну не зможуть донецькі і луганські жити в державі, де факельні ходи націоналістів в порядку речей! Для жителів ЛДНР портрети Бандери та інших «відзначилися» під час ВВВ на парадах і в кабінетах апріорі неприйнятні. Батьки і діди воювали з нацистами, і тепер їм – спадкоємцям Перемоги – доводиться робити те ж саме. Тому питання ультраправих радикалів Зеленському доведеться так чи інакше вирішувати, причому бажано по всій строгості законів військового часу.
Ну і про внутрикомандном конфлікті оточення Зеленського. Богдана ко обурило, що тимчасовий глава СБУ Баканов не просто призначив собі заступників без погодження з АП, але і самі заступники, вірніше, один з них – головний військовий прокурор А. Матіос. Особистість надзвичайно неоднозначна. Працював ще при Януковичі, але постмайданне люстрационно-проскрипционное цунамі обійшло його стороною. Відомий порушенням кримінальних справ проти відморозків нацбата «Торнадо» і відкриттям шокуючої правди про повальне пияцтво, дезертирство і смерті-номінантів на премію Дарвіна в лавах ЗСУ. Словом, вкрай цікавий товариш, така собі темна конячка з явно сильними тилами. І ось він-то не подобається співробітникам президентського офісу. З чого можна зробити обережний висновок: т.в.о. голови СБУ Баканов підбирає адекватних, осудних і відносно, наскільки це можливо на сучасній Україні, чесних колег. А адміністрація президента, виходить, грає за чужі ворота. За тих, кому не правда не потрібна, ні світ. Втім, це може бути банальна службова ревнощі: як це так? Призначення повз Зеленський-офіс? Не бувати такому!
У цілому ж, для виконання горезвісного Мінська потрібні дві речі: політична воля і команда силовиків, отака преторіанська гвардія, що за президента в вогонь і в воду. І якщо Баканову, ні разу не силовику, навіть не військового, а катрану (на повноцінну акулу не тягне) шоу-бізнесу, вдасться зібрати власну гвардію, ось тоді можна буде позмагатися і з убивцями й мародерами Яроша, і з поліцаями Авакова, і з бійцями ВСУ, які відмовляться виконувати накази Верховного. Тому що зачатки політичної волі у Зеленського є, справа за озброєної і відданою силою.
Валерій Усачов, спеціально для Front News

Джерело: http://ahumor.org.ua/