Холодна зброя спецназу

20


Історія холодної зброї спеціального призначення в Росії — воістину багатогранна. Ніж — невід’ємна частина гардеробу» спецназу в Росії. Однак, дивний той факт, яким різноманітним може бути цей гардероб. Самі розвідники в бесідах зізнаються, що якщо справа дійшла до вогневого контакту з супротивником, або що ще гірше — до рукопашної сутички, то операція сміливо може вважатися розкритою.
Однак, ті ж спецназівці зізнаються, що іноді, в окремих випадках і ситуаціях, «попрацювати руками» все ж — найкращий варіант. Саме тоді в гру ідуть спецзасоби, без шуму і пилу нейтралізують будь-якого супротивника.
Про історію
Холодное оружие спецназа Война и мир
Саме поняття «ножа» для радянської армії не було новинкою — незважаючи на те, що використовувати холодну зброю в запалі битв бійців вчили в основному разом з гвинтівкою, оснащуючи вогнепальну зброю так званими «штик-ножами», досвід поводження з холодною зброєю як з окремим видом озброєння в радянській армії був. Як самостійна бойова одиниця в руках солдата ніж активно почав використовуватися радянськими солдатами у період Радянсько-Фінської війни, а свого зоряного часу досяг у період Великої Вітчизняної.
У ті роки ситуація на фронтах була така, що досить часто атаки з тієї чи іншої сторони закінчувалися самої цієї кривавої рукопашною сутичкою, в якій у хід йшло все що завгодно — від докладів гвинтівок, касок до палиць і ножів. Не секрет, що деякі види озброєння, з-за відсутності власних напрацювань і по більшій частині, через брак часу, в Радянському Союзі просто копіювали з закордонного.
Саме таким дітищем і став, виготовлений на базі форменого штик-ножа 1919 року один з перших радянських ножів НА-40. Присвоювати важковимовне назва ножу не стали і розшифровується назва просто — Ніж Армійський, а цифра 40 означала не що інше, як рік прийняття на озброєння. Саме НА-40 став основним робочим інструментом радянських солдатів у ближніх боях, а так само став надійним соратником для доброї сотні підрозділів, задіяних у диверсійних операціях.
Експерт в області холодної зброї та майстер з художньої куванні Олег Звонарьов в інтерв’ю «Зірці» розповів кілька цікавих фактів з історії радянського ножа: «Що стосується конкретно цього ножа, то він — типовий представник хорошого копіювання, а якщо бути ще точнішим, то хорошого виготовлення на основі вже існуючих зразків.
Ніж вимагав мінімального догляду, заточка досить тривалий час зберігалася навіть в умовах дуже суворого використання, а в рукопашній сутичці НА-40 міг дати фору найкращим німецьким клинкам. Нерідкі були випадки, коли німці забирали у вбитих червоноармійців ножі і згодом використовували їх самі. Не можна сказати, звичайно, що ніж був ідеально виготовлений рукоять, бувало, злітала в запалі сутички, але це найсерйозніше, що з ним могло трапитися тоді. Радянські розвідники, наприклад, називали цей ніж «стрілою» через стрімких ліній, і в рапортах про виконання завдання найчастіше так і писали: Об’єкт був вражений стрілою розвідника», — заявив експерт.
«Сюрикэны» рядового Торсунжакова
Холодное оружие спецназа Война и мир
Використання радянськими військами і загонами спеціального призначення холодної зброї було виправдано — пристосування для прихованого (безшумної) стрільби хоч і були, але в силу недостатнього розвитку технологій постріл маскували лише частково, і, незважаючи на значно більш низький рівень шуму, все одно привертали увагу до злочинцю. Холодну зброю для передових загонів стало справжньою паличкою виручалочкою, але ніхто навіть і подумати не міг, що крім ножів і багнетів, розвідники будуть користуватися… сюрикэнами.
Єдиної думки, звідки ж виникли екзотичні японські метальні ножі у формі зірочок — досі не існує. Одні експерти стверджують, що сюрикэны з’явилися в розпорядженні радянських солдатів відразу після російсько-японської війни в якості трофеїв, інші стверджують, що маленькі японські вбивці з’явилися лише за рік-два до війни. Так чи інакше, масового застосування на увазі екзотичності самих «пристроїв» сюрикэны не отримали.
Проте, в кінці 1942 року з диверсійних загонів все частіше почали приходити донесення, в яких сюрикэны фігурували як більш смертоносну зброю, ніж звичайний радянський ніж. Історик і колекціонер холодної зброї, відставний офіцер спецназу Віктор Красильников в інтерв’ю «Зірці» розповів, де і ким використовувалися японські метальні ножі: «Перші сюрикэны, точніше, перші згадки про їх використання, відносяться до 1942-1943 році. Диверсійні групи під час Ржевско-В’яземській операції тоді їх використовували. Кажуть, що хіра-сюрикэны (гострі такі чотирикінцеві метальні «зірочки») були виготовлені кимось із добровольців ще в мирний час і просто лежали як дивний сувенір, однак, з настанням війни — дуже стали в нагоді».
«З допомогою сюрикэнов, при належній вправності, можна було запросто «зняти» вартових без шуму і пилу. Рядовий Червоної Армії Торсунжаков під час Ржевско-В’яземській операції взагалі відзначився тим, що володів унікальним умінням : всаживал сюрикэн в район шийного хребця фріців і моментально міг нейтралізувати майже будь-якого ворога. Про інших випадках використання сюрикэнов я теж чув, але там вже були більше метальні ножі, ніж виготовлені за стародавніми малюнками японські штуковини». — заявив експерт.
Стріляє один розвідника
Холодное оружие спецназа Война и мир
Післявоєнні роки стали справжнім роздоллям для збройових винахідників будь-якого штибу — пістолети, гвинтівки та інші смертоносні пристрої винаходилися десятками. Холодна зброя в свою чергу зазнавало лише незначні зміни — так і як розвивати вигляд звичайний ніж, в якому основним полем для роботи є рукоять так лезо? Однак, і на цей випадок у радянських зброярів були приготовані сюрпризи.
Важко сказати достеменно, як саме в голову тульського зброяра Хлиніна прийшла ідея про створення стріляє ножа. Історики і експерти в області незвичайного стрілецького озброєння стверджують, що вплинуло, швидше за все, вивчення німецьких трофеїв: таких як стріляє пряжка та інших незвичайних стріляючих виробів. Так або інакше, ніж розвідника спеціальний (або НРС), розроблений Хлыниным — досі залишається, мабуть, самим незвичайним колючо-ріжучим і стріляючим одночасно предметом, прийнятим на озброєння.
Створення цього зразка озброєння для потреб спецназу Міноборони і КДБ СРСР дозволило вбити відразу двох зайців: по-перше, з’явився ефективний предмет, з яким розвідник міг діяти навіть без зброї, по-друге з’явилася можливість по вивченню практично неосвоєній ніші спеціального персонального зброї, в розробці якого були задіяні цілі НДІ.
Керівник студії художньої ковки і колекціонер-історик Віктор Новопольцев розповів в інтерв’ю «Зірці» деякі факти з історії самого незвичайного ножа в світі: «Оскільки цей ніж — комбіноване зброю, то це передбачає, що з нього ще й пальнути можна, якщо зовсім притисне. Для того, щоб не тільки різати, але ще й стріляти, ніж у вбудували невеликий ударно-спусковий механізм, а для самої стрільби пристосували боєприпас СП-3, який крім ножа використовується в спеціальних безшумних пістолетів».
«Це спеціальний патрон з відсіченням порохових газів, стрільба з якого здійснюється в умовах природного середовища майже безшумно. Патрон 7,62х38мм з близької відстані здатний при вдалому попаданні убити, а при не зовсім вдалому — практично смертельно поранити противника. До того ж, крім унікального спускового механізму, ніж чудово годиться для «польовий» роботи — стругати дерево, перепиливать тонкі сталеві прути, «колючку» та інші загороджувальні споруди цим ножем можна без особливої праці — для таких цілей на обуху передбачена спеціальна пилка».
Моя думка така: цей інструмент створювався не стільки як ніж, скільки в якості останнього шансу на виживання. Посудіть самі: дульний зріз ножа закрити щільною гумовою шторкою, щоб пил і волога не накопичувалися, спуск максимально спростили. Все вказує на те, що творці зробили все можливе, щоб ніж у критичний момент на 100% спрацював як за годинником і не підвів. Про ріжучі якості ножа я вже мовчу. З ним можна спокійно вижити і в тайзі деякий час».
«Часто мені задають питання, а чому ж всього один стовбур то у ножа? Ну, відповідь на це питання проста: як зброї для останнього пострілу, який вирішує долю носія, ножу ні до чого два стовбура. Зробити другий постріл в умовах активної стрільби і взагалі бою, я думаю, ворог не дасть. Тому тут або пан, або пропав. Хоча, на наступних стріляючих ножах боєзапас все ж збільшили», — заявив експерт.
Бойовий «Хамелеон»
Холодное оружие спецназа Война и мир
Тула — Батьківщина незвичайного озброєння. Від протитанкового до холодного — тульські зброярі роблять всі. У 90-х роках, вже маючи певні напрацювання в області спеціального зброї і спорядження, в тульському Військово-артилерійському училищі розробляють спеціальний четырехзарядный стріляє ніж «Хамелеон». У розробці нового ножа туляки застосовують весь свій багаж знань — від використання передових матеріалів для виготовлення, до вкрай простий і надійної схеми спускового механізму.
Експерт в області стрілецького озброєння і ветеран спецназу Віктор Снігур в інтерв’ю «Зірці» ділиться цікавими фактами з життя тульського стріляє ножа: «Працював з ним всього кілька разів, але тезисно можу охарактеризувати так: надійний, зручний, не підведе. 5,45 мм патрони брали від пістолета ПСМ. Від ножа розвідників «Хамелеон» відрізняється по-перше кількістю носяться боєприпасів для пострілу. Їх там чотири проти одного у НРС. Ну, так сказати, підвищує шанси на виживання. (сміється). А якщо серйозно, крім хороших якостей самого полотна ножа, яким можна пиляти, стругати і досить сильно різати, ніж можна непогано замаскувати під яке-небудь непотрібне пристосування і при необхідності швидко вихопити. Благо рукоять сприяє хорошому обхвату. Знаю, що є ще модифікація для підводних бойових плавців. В ній вже використовуються патрони голчастого типу — як у автомата АПС, наприклад. Проте ж, сухопутний варіант ножа вийшов таким, що після пострілу… з відстані приблизно метрів 25-27, боєприпас 5,45х18мм пробивав титанову пластину товщиною 1,5-2 мм. Це, знаєте, дуже непоганий показник, який в бойових умовах гарантував би ураження цілі». — заявив експерт.
Експерименти над створенням передового зброї в Росії, по суті, ніколи не зупинялися. Достовірно відомо, що навіть у непрості для країни 90-ті роки розробка стріляють, спеціальних, малогабаритних і тактичних ножів для спецназу армії і флоту йшла повним ходом. З великою часткою ймовірності можна стверджувати, що напрацювання та результати, отримані саме в цей період, ляжуть в основу нового бойового холодної зброї для російського спецназу. І щось підказує, що демонстрація передового холодної зброї спеціального призначення для російської армії — справа найближчого майбутнього.
Автор: Дмитро Юров