Хороша мисля приходить опосля

41

Ось знаєте, як буває? Приходиш ти, припустимо, в магазин. Чи не в магазин, а в аптеку, наприклад. Або взагалі просто так по вулиці йдеш собі. А тебе візьмуть і обхамят. Або, того гірше, поб’ють. А ти не відповіси. Буває: не готовий був, як загартовані радянським сервісом ветерани, до негайного відсічі в будь-який момент. Розслабився, задумався, розгубився. Злякався, в кінці кінців. З ким не буває?

А потім згадуєш це все. Прикро ж, несправедливо. Адже ти прав, а вони-то немає! І які чудові варіанти протидії на розум приходять — любо-дорого! Іскрометний гумор, витончені силогізми, ввічливі, але жорсткі відповіді. А поїзд уже пішов. І так сумно, чесне слово! Ось чому вчасно добрі думки не приходять, а одна суцільна розгубленість і подив?

І лежиш ось, перевертаєшся. Уявляєш, як в інший раз та ж тітка, наприклад, тебе за безглузду помилку мордою по столу возить. Ну, намагається, звичайно. А в тебе дві вищі освіти — ні, три! І вчений ступінь, ага. І розряд з айкідо. Або з боїв без правил? Та ти їх усіх — р-р-раз! І як-то просто легше стає на душі. Але от тільки тріумфу твого ніхто не розділяє, ось що прикро. А тепер «Задолба!» є — тут можна все це у фарбах описувати. Хоч тебе-то, виходить, ніхто не довбе. Ха! Задолбаешь тебе! У тебе ж вчений ступінь і розряд, якщо забули. А ще улюблена «половинка» (або купа прихильниць — кому як більше подобається), величезна зарплата, машина і дороге хобі. Ну і нехай називається «виплакатися» — зате тепер не один ти свідок власного тріумфу. Ще хтось плюсик адже поставить — ух! Та мінуси не передбачені. Краса! Як же ми раніше жили без цього, а?