Хрестики-нулики або Як офіцер-шифрувальник виховував льотчика-порушника режиму

73

Те, що льотно-підйомний склад радянської винищувальної авіації в усі часи вважався елітою, ніхто не заперечує. Все громаддя наземних служб авіаполку і наданих йому частин денно і нощно працює тільки для того, щоб ці 40 льотчиків могли безперешкодно злетіти і виконати бойову задачу. Але бувало й так, що деякі літуни самі себе підносили просто на недосяжну висоту, зводячи всіх «плазунів» на порядок нижче себе.

Доводилося мені стикатися з такими, спускаючи зазнавшихся з небес на нашу грішну землю.
Познайомившись із тим, як йдуть справи з режимом секретності на новому місці моєї служби в авіаційному полку, я був засмучений побаченим. Ні, секретні документи ніхто, слава Богу, поки не втрачав, літаки за бугор не гнали, шпигуни і зрадники начебто теж не водилися. Але ось передумови до різних нехороших ПП, на жаль, були. І деякі з них приносили льотчики.
В один з польотних днів вже в кінці льотної зміни до мене звернувся начальник секретної частини полку, який повідомив, що один із льотчиків не здав після польотів свою польотну карту. Треба сказати, що топографічна карта цього масштабу навіть без нанесеного на неї обстановки і польотного завдання вже сама по собі секретна. Втрата її – ПП. Адже у наших льотчиків були ще й карти з грифом «цілком таємно». Якщо щось станеться з такої, і будеш потім літати на сокирі де-небудь на колимських лісозаготівлях.
Льотчик, який отримав картку, начальник штабу ескадрильї в званні майора уже відбув з аеродрому, тому пошуки карти почалися без його участі. Як льотчик хлопець начебто непоганий, але от щодо секретних документів – суцільний безлад. На щастя нещасливу карту-склейку дуже швидко знайшли в класі передпольотної підготовки, де вона мирно лежала в шухляді столу, забута нашим асом. Само собою я доповів про все те, що трапилося, начальника штабу полку. Начальник штабу, який відповідає за забезпечення схоронності всіх секретних матеріалів, висловив пару ласкавих слів своєму підлеглому, не вдаючись, втім, до заходів дисциплінарного впливу. Але, як виявилося, даремно.
Через якийсь тиждень картина повторилася точнісінько. Тільки цього разу цю ж карту в секретну частину приніс добропорядний солдатів, прибиравший клас передпольотної підготовки. Тут вже я серйозно розлютився. Накатав офіційний рапорт начальнику штабу, де докладно змалював ситуацію і всі можливі її наслідки, в тому числі вже особисто для нього. Я запропонував надалі ніяких секретних документів майору-порушника не видавати, поки він не навчиться поводитися з польотними документами і не здасть мені залік по правилам поводження з ними. А то у мене склалося враження, що він або зовсім не знає їх, раз так безладно звертається зі своєю польотної картою, або свідомо прагне в місця не настільки віддалені. Начштабу повністю розділив мою думку, про що і написав свою резолюцію на моєму рапорті.
А через кілька днів, коли наш забудькуватий ас з’явився в секретну частину за отриманням своєї карти перед польотної зміною, його там ввічливо послали лісом, оголосивши рішення начальника штабу. Розлючений герой направив свої стопи прямо до командира полку шукати управи на «штабних крючкотворів», не допускають його до польотів. Природно, комполку тут же викликав мене для дачі пояснень. Я доповів своє бачення ситуації, виклавши перед ним на стіл свій рапорт з візою керівника штабу. Усно я додав, що наш герой своїм ураженим самолюбством підставляє не тільки себе, але і все командування. Комполку почав переконувати мене в тому, що план польотів вже складено і затверджено, що льотчик повинен літати і так далі. У відповідь я сказав: «Зрозуміло, товаришу полковник. Льотчик повинен літати, і я не вправі відстороняти його від польотів. Ви тут старший начальник, і тільки ви маєте право прийняти будь-яке рішення, у тому числі скасувати рішення начштабу. Якщо ви вважаєте, що я і начальник штабу не праві, вам достатньо на цьому рапорті написати: «Рішення начальника штабу скасовую, наказую видати польотні документи майору такого-то». Все буде негайно виконано».
Ось тут комполку міцно задумався. Мужик він був мудрий і прекрасно розумів, що до чого. Якщо сьогодні цей безглуздий майор знову похерит свою польотну карту, та ще не дай Бог остаточно, то завтра ця папір з його резолюцією прикриє мою дупу краще сталевого щита, а на його подальшої командирської кар’єрі можна буде сміливо ставити жирний хрест. У кращому випадку зашлють з пониженням на яку-небудь некомандную посаду. І це ще буде за щастя. Тому рішення командира було цілком очікуваним і закономірним: допустити майора до польотів тільки після здачі відповідного заліку.
По виході з кабінету командира полку вкрай роздратований начштабу ескадрильї має намір здати мені залік буквально в цю хвилину. Я не став наполягати, запросивши його в свій кабінет. Попутно він заявив, що йому, мовляв, колись вести тривалі промови. Я запевнив його, що здача заліку займе у нього всього кілька хвилин. У своєму кабінеті пропоную йому витягнути квиток з питаннями за його тематиці. Даю трафаретний таблицю для відповідей. Одного питання відповідає п’ять відповідей, один правильний, чотири неправильних. Всього-то ділов: ставимо хрестик де треба, я накладаю на таблицю свою сітку для перевірки і вуаля. Гра, та й тільки.
Вчитався наш майор питання квитка і зрозумів, що бліц-заліку не вийде. Не так все в квитку однозначно. Потім уїдливо поцікавився, якою це розумник складав такі ідіотські (на його думку) питання. На це я показав йому перелік питань, який благословив своїм підписом комполку. Крити, як мовиться, не ніж. Зрештою, він проставив свої хрестики в потрібних, як йому здавалося місцях, і повернув мені своє творіння. Прикладаю свій трафарет до його таблиці. Як і слід було очікувати, значна частина відповідей неправильні. Незалік. Тут двієчник вибухнув цілою тирадою в дусі: «Польоти в полку йдуть, а я тут з вами в хрестики нулики бавлюся». У відповідь раджу скаржитися хоч зараз командиру полку чи в особливий відділ, на вибір.
З тим і відправив відбувся на сьогодні літуна вчити нормативні документи. Буде готовий – милості прошу. Кілька годин вражений льотчик замість планових польотів сидів у кімнаті під час секретної частини, вивчаючи видані йому «букварі» та готуючись до заліку під кпини своїх товаришів по службі, які отримують в цей же час свої польотні карти.
Залік він, звичайно, здав на наступний день, допустивши при цьому вже мінімум помилок. Наостанок я побажав йому вдалих польотів, сказавши, що якщо в майбутньому він захоче оскаржити закон про захист держтаємниці, то його опонентом, швидше за все, піду вже не я, а більш серйозні товариші.
Як мені розповіли, невдалого майора потім ще довго підколювали його друзі, пропонуючи зіграти в хрестики нулики.