Хто винен з них, хто правий, — судити не нам

75

Мене задовбали безграмотні пройдисвіти, які закінчили шарашку, помилково іменується вузом, зняли приміщення, повісили табличку «Психолог» і почали стригти бабло з довірливих громадян. Каюсь, сама попалася на таке розводилово. Причому двічі.

У перший раз, коли болісно думала, розлучатися чи ні. Чоловік — нормальна людина, але життя з ним, незважаючи на всі мої танці з бубном, стала для мене абсолютно нестерпним.

Перший психолог, дама з чималим професійним стажем і автор декількох книг з сімейної психології, у відповідь на мою розповідь промовила щось на кшталт «не б’є, не змінює, чого ще тобі, дурна дівка, треба?!» Друга, незважаючи на сучасний кабінет і стильний білий халат, виявилася прихильницею горезвісної Жіночої Мудрості і порадила носити спідниці в підлогу, звільнитися з роботи, а в сімейній ієрархії зайняти місце килимка для ніг.

Третя радила поставитися до чоловіка, як до нерозумної зверюшке і з допомогою жорсткої дресирування зробити з нього чоловіка мрії. Психолог-чоловік не вірив, що я не хочу шуб і айфонів, а хочу звичайного людського ставлення від людини, з яким ділю постіль. У підсумку, мої боязкі прохання чимось спільно зайнятися або хоча б поговорити були оголошені завищеними вимогами до нещасного мужика. П’ята психологиня звинуватила мене, що я сама довела страйкболиста і любителя походів в театр до овочевого стану надмірною турботою.

Ні від кого з них я не отримала чіткої ради, що робити, зате дізналася про себе багато нового. Спасибі знайомим, які порадили дуже тлумачний психологічний блог в інтернеті. Статті звідти допомогли прийняти правильне рішення і завершити відносини, в яких я й сама вже почала деградувати.

Намірилася я вирішити проблему харчової залежності. Так, мені знадобилася допомога психолога, тому що для таких, як я, жарт про «отямилася, коли запивала шоколадку борщем» — ніфіга не жарти. І знову-здорово.

Перший фахівець з харчових аддикциям — явно донька Капітана Очевидність. Я й сама добре знаю, що треба харчуватися дробно, низкоуглеводно і займатися спортом, а про мільйон дієт різного ступеня жорстокості можу не одну лекцію прочитати. Друга дама дала лаконічний рада «не жерти». Чудово. Алкоголіку ви просто скажете «не пити», а наркоману — «не колотися»? Чому я знаю слово «адикція», а крутий дипломований спец — ні?

Третя, як багато знамениті фітнес-блогерши, називала повних людей «жирними свинями» та іншими яскравими епітетами. На моє обурення і вимога повернути гроші за сеанс, на якому мене мало не обклали матом, дівчинка-адміністратор радісно повідомила, що це нова методика, де у психолога роль «злого поліцейського». Цитуючи слова персонажа радянської комедії, «це роль лайлива, я прошу її до мене не застосовувати». У результаті зі своєю залежністю болісно борюся сама. Нещодавно Я підрахувала, скільки за два роки було витрачено грошей на візити до горе-психологів.

100 000р. Сто. Тисяч. Рублів. З копеечками. Ці гроші були викинуті на вітер і перекочували в кишеню до людей, які в психології розбираються гірше, ніж я, і не можуть допомогти людям, яким допомогти не може ніхто. Мені дуже шкода цих грошей і часу, тому що в обох випадках мені довелося стати психологом самій собі. Дорогі психолухи, щоб вас хірурги так лікували!

P. S.

Спеціально для тих, хто буде відповідати в стилі: «Мужик одружився на витонченій эльфийке 40 розміру, вона раскабанела, і він впав у депресію, так що сама винна!» Ми зустрілися на грі, коли моя вага вже досяг позначки 80 кг і за роки шлюбу коливався максимум на 5 кг в ту або іншу сторону. Тому бачили очі, що купували. Так що це мені впору ставити питання: «Мужики, що з вами відбувається після штампу в паспорті?»

Але це вже зовсім інша історія.