Люди майбутнього

53

Автор історії «Всі важливі, але діти важливіше», ви що ж, всерйоз не бачите різниці між дорослим і дитиною в машині? Саме очевидне: у дитини слабкіше хребет, і якщо вам екстрене гальмування принесе вибух обурення, то йому цілком реальну травму шиї, а то й «смертельний кивок». Далі самі нагуглите?

І так, якщо вилізти трохи за кордон свого его, доведеться визнати, що в світі багато чого важливіше кожного з нас, в тому числі і діти. З егоїстичної точки зору найулюбленіший і важлива людина для кожного — це він сам. Але для світу, історії і народу майбутнє — це діти, а не дорослі. Тому загибель дитини, не прожив своє життя, не зробив нічого, що він міг би, — трагічніше, ніж загибель дорослого. Тому дорослий, який рятує дитину ціною свого життя, — це етично вірно в будь-якій країні і будь-якому суспільстві. Тому похорон батьків — це горе, до якого ми готуємося все життя, а похорон дитини — це трагедія, до якої підготуватися неможливо.

«Після нас хоч потоп» — це про тих, хто не розуміє, чому загибель дітей висвітлюється в ЗМІ окремою категорією. І про тих, у кого своїх дітей немає.

А задолбали те, що для інвалідів расчерчены всі хоч скільки-небудь зручні паркувальні місця при будь-яких центрах — хоч будівельних, хоч розважальних, а батькам з дітьми (внеском у майбутнє країни), тільки у шведській «Ікеї» зметикували відвести півтора місця. Та просто тому, що євростандарт зобов’язує.