Міські божевільні йдуть в онлайн

49

Начебто більшість розуміє, що не слід оголятися в громадських місцях. Або в тих же громадських місцях перманентно мовити цитати Стетхема. Або просто говорити якийсь брєд. Або ходити з дакфейсом на обличчі. Або демонструвати оточуючим тарілку з красиво оформленими стравою. Просто тому, що хто-небудь та зверне увагу на ваше безглузде поведінка і як мінімум поржет. А виглядати ідіотом нікому не подобається.

Чому тільки це розуміння втрачається, коли справа доходить до соцмереж? У відкритий доступ вивалюється тонна самого безглуздого контенту. А варто кому-небудь вказати на безглуздість, автор цієї самої безглуздості починає вивалювати тонни лайна: мовляв, це не для тебе призначалося, не подобається — не дивись і так далі. І починаються образи на кадровиків, які лазять по сторінкам претендентів: мовляв, як же можна судити про людину по аккаунту в соцмережах?

Хлопців, інтернет сьогодні доступний кожному і тому перетворився в таке громадське місце, де люди зустрічаються і для розваг, і для роботи. Так, у кожного з нас є свої слабкості: хтось любить писати погані вірші, хтось- фотографувати їжу… Ми хочемо ділитися своїми (нехай і маячними) шедеврами з оточуючими. Так, близькі вас люблять разом з вашими маленькими идиотизмами. Але якщо людина не ідіот, він не буде прилюдно демонструвати свої дивацтва ні в реалі, ні в інтернеті. Тим більше, в останньому ступінь приватності доступу до ваших опусів регулюєте тільки ви самі.