Моя моя не розумій

18

Задовбали! Вгадайте, хто?

Ні, не вгадали, мінус вам. І взагалі, з’єднайте мене зі старшим, раз працювати не вмієте. Ну, яке там у вас це начальство є… Або хтось ще… Ну, це, є ж таки хтось!

Ось саме ці та задовбали — які толком не можуть сформулювати, що ж їм потрібно.

Постійне початок діалогу: «Здрастуйте, у мене це…» Відповідаєш, намагаєшся чимось допомогти. «Ні, не допомогло! І взагалі, як ви могли подумати, що я цього не пробував! Та я вже тут весь замучився, а мене в Гугл посилають!» Рідний, мені-то звідки це знати? Ти писав, що ти вже спробував? Ти казав, що три дні з бібліотеки не вилазив? Немає. Мабуть, мені мій кришталевий кулю це повинен показувати, миттєво і разом з правильною відповіддю на твоє питання.

Чому так складно сказати або написати: «Мені потрібно, щоб було ось так. Зараз разом цього у мене — ось так. Пробував зробити А, Б, В. І вся ця хрень почалася після того, як я зробив ось те-то».

Я приходжу до свого лікаря, пояснюю симптоми в такому вигляді — маю через десять хвилин рецепти та чіткі рекомендації, що і як робити. Правда, перед цим чекаю з півгодини, поки попередній пацієнт (а адже я по запису) закінчить розповідати про свої болячки.

Я приїжджаю на автосервіс, пояснюю в тому ж вигляді — майстра говорять мені, що сталося швидше за все, потім лізуть під капот і уточнюють. Швидко і просто, всі задоволені. Машину можна забирати в найкоротші терміни, все акуратно і приємно.

Я приходжу в магазин… Ну, ви зрозуміли. Головне — включити впевнений голос і змусити вислухати всі критерії, яким повинна відповідати річ.

Так, так було не завжди. І мені колись здавалося, що досить прикинути в думці, а вже донести свою ідею до співрозмовника я зумію. Ні, не виходить. Довелося вчитися пояснювати, вчитися чітко формулювати свої думки, вчитися відповідати звичним співрозмовника мовою…

Це складно, але цікаво і дуже корисно.

Загалом, якщо вас не розуміють, задумайтеся: ви б самі зрозуміли?