Не такий, як усі

47

Довго думалося, виблискувати своїм, як тут кажуть в інтернетах, «білим плащем» чи не треба, але все-таки з’явилося бажання висловитися. Люто, скажено, неймовірно задовбали активні прихильники і адепти «культури пиття».

Я нічого проти цієї «культури» не маю і, звичайно ж, знаю про те, що у нас в країні досить поширена ця «традиція»: як тільки потрібно відзначити якусь подію у людини — розливається шампанське, вино або щось міцніше. Це все я можу зрозуміти. Незрозуміло тільки, чому протягом приблизно однієї другої мого існування на планеті Земля, як тільки я говорю (в нормальній, нейтральною по емоційному забарвленню формі), що не вживаю спиртні напої взагалі, люди, почувши це, відразу ж або дивляться співчуваючим поглядом, або запитують щось на зразок: «А як ти взагалі живеш тоді?»

Ось пара свіжих і типових прикладів.

Ні, X, я не за кермом. У мене немає воЕкшн ських прав, і найближчим часом їх отримання не планується.

Ні, Y, у мене немає хронічних захворювань, панкреатитів, гастритів та іншої нісенітниці. Зі здоров’ям у мене все дуже добре.

Як-то обходжуся без алкоголю, уявляєте, Z? Я втомився вам говорити і нагадувати: немає ніякого бажання. Можу налити собі мінеральної води, як варіант, поки ви дегустіруете біле вино. Образилися… вибачте.

Вам, напевно, здається, що я говорю на кожному кроці: «Я за тверезе життя», «Я не п’ю і не буду», в особливо важких випадках — «За ЗСЖ!». Але суть ось в чому: це моя особиста позиція, і нав’язувати її кому-то я не збираюся в принципі. Але чому-то знаходяться люди, які вважають за потрібне або поспівчувати, або засудити мене за те, що «я не п’ю, а значить, їх не поважаю». Так, наприклад, наЕкшн шла компанія людей, з якими я дуже тісно спілкувався близько десяти років тому (причину назвали таку, яка в лапках трохи вище). Та й під час навчання у вузі на мене з подивом дивилися відсотків 80 одногрупників, ніби я цінний якийсь експонат, «з книги виписаний, звідки він виліз?».

А тепер з цим довелося зіткнутися і на роботі. Діалог був приблизно такий:

— Скільки налити?

— Я не п’ю.

— Як, взагалі?

— Зовсім.

— Ну і даремно!

І все б нічого, та тільки колектив з цієї причини почав процедуру ігнорування при «банкетах», тому що єдиний не вживає людина… ну, ви зрозуміли.

Люди, заспокойтеся! Дивіться на інших людей і сприймайте їх, будь ласка, більш тверезо! А поки що — задовбали!