Немає штампу — немає проблем

32

Коли мій батько потрапив у реанімацію з проривної виразкою шлунка, його, висловлюючись цивільним мовою, співмешканку до нього так, не пускали. Як і його вже скоро тридцять років як колишню дружину, яка викликала їй швидку. Як і мене, хоча з усіх трьох, на думку распускающих страшилки про «не пустять», ніби як повинні були пускати. В реанімацію не пускають, прикиньте, нікого. Не годиться. А під дверима сидіти може хто завгодно. Там сиділа падчерка батька, батьки батьківських учнів, сестра і племінник, та взагалі сьома вода на киселі. А коли батька перевели в палату, там в години прийому відвідувачів постійно був прохідний двір. Так що в цьому випадку ніяких мінусів співмешканка мого батька на собі не відчула.

Коли я була заміжня, до моєї вісімнадцятиметрової частці в комуналці приплюсували половину квартири чоловіка, відкидаючи можливість участі в держпрограмах доступного житла. За фактом ми жили з порушеннями мінімальної норми забезпечення житлоплощею (вісімнадцять ділимо на два), але юридично все було чудово, і нікого не хвилювало, що квартирою чоловіка скористатися було неможливо — там теж люди живуть, і без їх згоди ніяких розмінів і купівлею-продажу не пройде. У той же самий час я частенько заходила в гості до подруги. Подруга проживає з донькою-школяркою і її батьком у викупленої у держави за держпрограмою квартирі. За двадцять тисяч за метр. В Москві. В п’ятнадцяти хвилинах від метро. А все тому, що шлюб з батьком дитини, іногороднім, не реєструвався, незважаючи на хрінову хмару років спільного проживання, у дитини стоїть прочерк у графі батька у свідоцтві про народження. І подруга при такому розкладі вважалася «молодою сім’єю» — мати-одиначка з дитиною, ніяка площа батька в Тмутаракані, якій зважаючи на віддаленість теж користуватися не варіант, не враховувалася. Підсумок — постановка на чергу з народженням дитини, «молода сім’я», квартира. Не халявна, але обійшлася в рази дешевше.

Спадкування? У сусідки син від співмешканця. Нині покійного. Зробили експертизу перед похоронами, вуаля, дитина — спадкоємець кімнати в сталінці в хорошому районі. А до його смерті у дитини були плюшки і пільги — формально «без батька».

Моя власна мати свого часу вийшла заміж за московську прописку. Прописалася, а потім швиденько розлучилася, відпилявши частку і, по суті, позбавивши господаря квартири, батька, можливості маніпуляцій з житлом без її згоди.

До речі, про розлучення. Колишня дружина мого чоловіка обгородила його квартиру перед відходом по відомому азимуту. Винесла на стільки, що вистачило б на непоганий позашляховик. Стаття 158 КК РФ, справу припинено — швидко збула і распихала по знайомих, поки міліція отримувала ордер. Так, таке міг би провернути хто завгодно при наявності ключа від квартири. Але те, що вона — колишня дружина, і половина майна за законом її, змінює частина статті та терміни. «Я забрала свої речі, а решта — спробуйте доведіть». Вагон зайвих проблем там, де можна було б обійтися без них, якщо б не горезвісна штамп, позбавлення від якого пішло ще півроку сіпанини з роботи по судах.

Зараз ми з чоловіком не хочемо зареєструвати наші відносини. Я вибираю прочерк у графі батька і окрему квартиру для наших дітей замість сидіння в комуналках в процесі накопичення хріновою хмари грошей або поневіряння по знімних халупинах. Матір’ю-одиначкою бути вигідніше з лікарнями, як показує практика, проблем не виникає, єдине корисне спадщина — квартира — завдяки відсутності штампів у дітей при житті батька, а не частка в мамкиной однушке після його смерті. Ну і навіщо нам цей штамп? Задовбали.