Приходь до мене лікуватися і корова, і вовчиця

387

Моя мати працює лікарем у провінційному місті N. Коли я приїжджаю в гості, частенько доводиться чекати закінчення прийому в кабінеті.

Приходить кабанчик кіло під 120. Мама послухала легені, подивилася знімок. Виписує йому призначення, серед іншого — таблетки ***. Мужик радіє:

— Адже є такий дитячий сиропчик.
— Ну є.
— Так я не буду таблетки, я сироп хочу!

Мама щось сумно вважає на листочку.

— А ви могли б випивати його по 2 літра в день?
— Не-е-е.
— Ну тоді будете таблетки!

* * *

Чомусь хлопці від 18 до 30 років часто приходять до лікаря з мамами. Виглядає це приблизно так:

— Добрий день, лікарю, у мого сина те-то і те-то, відхаркує він таким, а сякається таким…
Далі слід п’ятихвилинний монолог мами, причому син за нею навіть не встигає назвати своє ПІБ та рік народження.

— Скажіть, а ваш хлопчик німий або розумово відсталий?
— Що?! Ні, мій син не німий і абсолютно нормальний! Як ви взагалі таке могли подумати!
— От і чудово, тоді покиньте, будь ласка, мій кабінет!_

* * *

На прийомі чоловік років 45, брутальною зовнішністю.

— Скарги є?
— Ну у мене ці… сопелькі.

* * *

Чоловік приходив 2 тижні тому, але, мабуть, лікування не допомогло, і він знову у мами:

— Покращень я не бачу, так що доведеться пропити той же курс ліків, а в додачу те-то і те-то.
— Так я ті ще не випив!
— Як так? Вони ж розраховані на два тижні. Чоловік. ви їх взагалі купували?
— Купив, тільки не брав.
— А навіщо ви їх тоді взагалі купували? Навіщо до мене приходите?
— Як навіщо? Щоб вилікуватися.