Шарокатальная «У Ашота»

55

Сталося у моєму житті диво дивнеє, і я опинилася на посади дівчата-хостес в мережевому боулінгу. Так-так, це ми, такі всі з себе гарні і прекрасні, зустрічаємо вас і махаємо ручкою по напрямку до гардеробу, касі, більярду та інших цікавлячих вас місць. Іноді опиняюся в колл-центрі і відповідаю на дзвінки всі з тих же питань — ціна, час, заходи…

— Дівчина, а кидайте роботу, поїхали зі мною в ресторан! А потім, ну, самі розумієте…

Розумію — та ні, дякую. Причому такі прохання я чую кожну свою нічну зміну від чоловіків за сорок. Хоч би один був мого віку! Ну, хоча б трохи старші. Ан немає.

— Дівчино, а скільки ви стоїте на годину? — і мерзенний гоготять.

Так, це дослівна цитата як раз таки від тих самих людей мого віку. Мило посміхаюся і перераховую ціни на боулінг та більярд.

— Боулінг «***», Єфросинія, здрастуйте.

— А це боулінг?

Я не страждаю від проблем з дикцією. І телефони у нас добре працюють. Вже який раз порываюсь відповісти: «Ні, це шашлична „У Ашота“».

Бувають і феєричні люди:

— Алло, дівчина, ми замовили захід. Так от, «Бакарді Блек» буває в літрових пляшках?

— Дівчина, а керлінг у вас є?

— Моя дівчина зібралася грати у своїй взуття. Я знаю, у вас можна. А на шпильках теж?

— Я б хотів замовити піцу. Боулінг? Ну, у вас же готують піцу? Ось нам дві «Маргарити».

Коли були вже майже немає (а це буває під саме ранкове закриття), ми з хлопчиками-офіціантами та інструкторами самі ганяємо кулі. Ось тут і починається просто божественна комедія — в основному з-за того, що на роботі я ходжу в туфлях на невеликому каблуці.

— Дівчина, та ви ж посковзнетеся!

— Та баби не вміють кидати кулі, че ти їй кажеш, вона його не підніме навіть.

Не обертаюся в бік цих панів і крученим вибиваю страйк. Ззаду різко настає тиша. Інструктор хихикає в кулак — ми періодично радимося з обласними та російськими чемпіонами і вчимося у них.

— Дівчина, а я от теж так можу!

Бере куля № 15 (близько семи кілограмів), робить замах — і куля радісно падає на доріжку прямо перед кидає, який тримається за свої пальці. А не треба було засовувати їх на всю довжину. Вам же перед грою пояснили, як правильно тримати кулю. Самі навіть просили про це.

— Так у нас дитина теж пограє, що тут такого!

Нічого такого, коли дитині років сім і більше. Але давати куля трехлетке? Батьки, ви що взагалі думаєте? У нас самий легкий куля важить майже два кілограми!

— Чому у вас в меню немає фуа-гра з печінки молодого гусака?

Та от навіть не знаю, хлопців, навіть не знаю…

Правда, ви мене задовбали. Мені подобається моя робота, подобається збирати ось такі історії з неї. Це Екшн сно забавно. А задолбали начальство. Видайте мені вже мою зарплату, чи скоро я Екшн сно буду відповідати, що це шашлична «У Ашота».