Своїх розумників повно

16

Приїхала на всеросійську олімпіаду з суспільствознавства в Московський Педагогічний. Сила-силенна народу, біля кожного столика реєстрації натовпу. Займаю чергу біля столика з відповідною буквою (благо прізвищ на «Ч» не так багато, як на «До», наприклад). Стою, чекаю. Переді мною дві дівчини: одна стоїть у черзі, а інша поряд, але як би випадає із загальної колони.

Реєстратор завершує обробку даних, я з готовністю простягаю свій паспорт. Мене удостоюють презирливим поглядом, руку відпихають і приймають паспорт у тієї дівчини, яка «випадала з черги». Але це добре. Жінка спромоглася-таки прийняти і мій паспорт (нуль реакції на мою ввічливу посмішку і тихе «привіт»), уважно подивилася і, зазначаючи у своїх паперах місце мого народження, презирливо прошипіла:

— Приморський край, місто Владивосток. І що вам тут треба? Понаїхали тут, місця забиваєте тільки.

Я промовчала у відповідь: не було ні часу, ні бажання сваритися з цією дамою. Але, блін, товариші-реєстратори, не ваша справа, хто я і де народилася! А ту олімпіаду я виграла — суспільствознавство, виходить, знаю краще, ніж москвичі.