Ціна безкоштовного праці

69

Після народження дитини я зіткнулася з купою стереотипів, об’єднаних однією загальною ознакою: всі вони пропонують взяти в рабство» бабусь. Навколишні дуже дивуються, чому у мене в рабстві немає жодної бабусі або іншого родича.

Сусідка питає, зустрівши мене на вулиці: «твоя мама може посидіти з моєю дитиною, а то мені треба завтра з молодшим в поліклініку?». Тобто мається на увазі, що якщо я вотщас на вулиці, то з дитиною сидить моя мама? Повз, на жаль і ах. З дитиною — чоловік. Працює з дому, даючи мені можливість з’їздити до лікаря. Причому тут моя мама? Вона працює людина. Такий же, як мій чоловік. І якщо стоїть вибір, кому з працюючих відпрошуватися і сидіти вдома, то логічніше сидіти вдома того, з ким ми цього самого дитину планували, це наша відповідальність, а не мамина, нам і розгрібати.

Чому ми не можемо поїхати на шашлики у вихідні, друже? Все просто — я не потягну дитини, сплячого тільки у своєму ліжечку, на цілий день на вулицю. Залишити бабусі? Один, у неї взагалі-то проблеми з суглобами, вона вже не юна, як вона буде мити під краном над ванною 8 кіло дитини? А якщо упустить? Та і їй буде боляче — суглоби. Туди ж новорічні тусовки. Дитині пофіг, він маленький, він може поспати вдома і з дідусем? Згодна. Тільки ось дідусь з дружиною полетіли відпочивати на свята. Чому я їх не попросила скасувати поїздку? Тому що, блін, я не вважаю себе вправі зазіхати на чужу запланований відпочинок і не вважаю свій відпочинок важливіше батькового.

Чому ви, Марьванна, висловлюєте мені за те, що я остання забираю дитину з садка? Тому що, блін блінський, графік у мене такий, пробки, півтори години з роботи їду. Ні, дідусь не може. Чому? Тому що дідусь живе в області. Ну і що, що не кожен день працює і «міг би»? Ви правда-правда вважаєте, що витрачати по 5 годин в день на мотання по місту та електрички в годину пік заради того, щоб забрати дитину на півгодини раніше, ніж я забираю — це адекватно?

Або ось поліклініка. Кажу лікарю, що запис на наступний прийом можлива тільки на ранок або пізній вечір. Мені кажуть, щоб не выпендривалась — «тыжвдекрете». Пояснюю, що треба, щоб чоловік побув з дитиною, поки я в поліклініці, тобто до його роботи або після. І тут, блін, нікуди не дінешся від тупого питання: «а чо бабуся не посидить?».

У всіх можуть бути свої справи і плани! Не тільки у мене чи у чоловіка, а взагалі у всіх! Так, часом родичі самі напрошуються в добровільне рабство, але у вас повинна бути своя голова на плечах. Кому буде легше, якщо бабуся заїде в хірургію, таки пошкодивши руку в процесі затаскивания дитячого велика на п’ятий поверх? Чи втратить перед пенсією роботу (тобто можливість самореалізації і некволий додатковий дохід) з-за постійних отпрашиваний? Шашлики з друзями правда того варті?